Іго́р Петро́вич Ка́йдашев (30 травня 1969, м. Запоріжжя, Україна) — український імунолог та алерголог, доктор медичних наук, професор, Президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації, професор кафедри внутрішньої медицини № 3 з фтизиатрією[1] вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія»[2] (Полтава), з лютого 2010 року — проректор з наукової роботи ВДНЗУ «УМСА»



Біографія

У 1994 році закінчив з відзнакою Полтавський державний медичний стоматологічний інститут, навчався в аспірантурі на кафедрі нормальної фізіології.



У 1996 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Вплив поверхневих глікопротеїдів еритроцитів на взаємодію їх мембран з нейтрофільними лейкоцитами та лімфоцитами».



У 1999 році захистив докторську дисертацію на тему: «Регуляторний природний пептидний комплекс нирок: отримання, фізико-хімічні властивості, зв'язок з головним комплексом гістосумісності, імунобіологічні ефекти та розробка фармакологічної речовини» за спеціальністю «імунологія та алергологія»[4].



Наукова діяльність

Проф. І.П. Кайдашеву належить вагомий внесок у вивчення нез'ясованих питань діагностики, лікування та профілактики аутоімунних та алергічних захворювань. Роботи з вивчення молекул головного комплексу гістосумісності, фізіологічної та фармакологічної активності пептидних екстрактів внутрішніх органів були виконані ним вперше і одержали високу оцінку в наукових колах, в тому числі закордоном — в США, Польщі, Німеччині, Італії. Піонерські дослідження апоптозу лімфоїдних клітин широко відомі за межами України. Наукові праці та багаторічна діяльність проф. І.П. Кайдашева є значним внеском у імунофізіологічні дослідження, які впроваджені в практику охорони здоров'я, та носять новаторський характер.



Проф. І.П. Кайдашев є автором та співавтором понад 540 наукових праць, 7 монографій, 30 підручників та посібників. Має 105 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. За його участю підготовлено підручники для студентів стоматологічних факультетів «Пропедевтика внутрішніх хвороб» і «Внутрішні хвороби». Проф. І.П. Кайдашев створив школу імунофізіології. Значну увагу приділяє вихованню наукових кадрів. Під науковим керівництвом проф. І.П. Кайдашева виконано 1 докторську та 24 кандидатських дисертацій. За його активної участі створений й очолений ним Науково-дослідний інститут генетичних та імунологічних основ розвитку патології та фармакогенетики щороку виконує науково-дослідні роботи МОЗ України. Особливе місце мають роботи, які є завданнями державних цільових програм «Цукровий діабет» та «Артеріальна гіпертензія». В межах виконання НДР за угодами з МОЗ України сформована концепція перманентної активації ядерного фактора NF-KB як основи системного запалення, інсулінорезистентності та ліпотоксичності. Доведено, що речовини, які пригнічують активність NF-KB, інгібують продукцію прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, ФНП-α), здійснюють інсулінсенситайзерний ефект.



Один з перших в Україні проф. І.П. Кайдашев розпочав широкомасштабні дослідження в галузі фармакогенетики. Проведені новаторські дослідження ролі поліморфізму генів PPAR-γ, рецепторів ангіотензину III 1 типу, ангіотензинперетворюючого ферменту, генів обміну холестерину в патогенезі артеріальної гіпертензії, розроблені фармакогенетичні напрямки терапії. Окреме місце посідають дослідження ролі поліморфізму генів Toll-подібних рецепторів 2 та 4 в забезпеченні природної резистентності та чутливості до інфекційних агентів та алергенів. Крім того, вивчені імунотропні аспекти дії наночастинок вуглецю (фулерену С60) спрямовані на модифікацію алергенних та імуногенних властивостей речовин та можливість практичного використання спрямованої протизапальної дії за умов імунного запалення. Вивчений вплив фулерену С60 на первинну та вторинну імунну відповідь на ало- та гетероантигени. Дослідження проф. І.П. Кайдашева останніх років зосереджені на ролі популяцій макрофагів M1 / M2 в патогенезі бронхіальної астми та хронічних обструктивних захворюваннях легень у пацієнтів з ожирінням.



Проф. І.П. Кайдашевим опубліковано низку спільних досліджень з д-ром Л.М. Дюбуске (Університет Джорджа Вашингтона, США). У співпраці з проф. Ж. Буске (Університет Монпельє, Франція) та проф. Болеславом Самоліським (Варшавський медичний університет, Польща), проф. І.П. Кайдашев працює над розробкою міжнародної ініціативи "ARIA" ("Allergic Rhinitis and its Impact on Asthma" – "Алергічний риніт та його вплив на астму"), "MACVIA" ("Contre les MAladies Chroniques pour un VIeillissement Actif" – "Партнерство з активного і здорового старіння проти хронічних захворювань") та Європейським інноваційним партнерство з питань активного та здорового старіння (European Innovation Partnership on Active and Healthy Ageing). У результаті цієї співпраці створено Всеукраїнську сигнальну мережу з проблем здорового старіння та лікування алергії.



Міжнародна діяльність

І. П. Кайдашев — член Європейської асоціації алергології та клінічної імунології[5][6], Всесвітньої організації алергії, Федерації товариств з клінічної імунології. У 1994 році був запрошений на стажування в Німецький центр досліджень раку (м. Гейдельберг) в лабораторію імунології туморогенних вірусів. Вивчав питання будови ендогенних пептидів, зв'язаних із молекулами головного комплексу гістосумісності I класу. В 2001 році отримав дослідницьку стипендію Європейської академії алергології та імунології для проведення досліджень в Університеті м. Лодзь (Польща).



Проф. І.П. Кайдашев виступає у ролі академічного координатора Європейських Консорціумів у рамках міжнародних проектів "Erasmus Mundus" (2013-2017 рр.) та "Erasmus+" (з 2015 року).



І. П. Кайдашев є членом редколегії низки фахових видань «Український стоматологічний альманах», «Імунологія та алергологія» (Україна), «Astma. Alergologia. Imunologia»[7] (Польща).



Нагороди та почесні звання

Нагороджений дипломами АМН України, Грамотою Міністерства освіти та науки України. У 2004 році згідно з Розпорядженням Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених призначений грант професору І. П. Кайдашеву. У 2012 році Указом Президента України І. П. Кайдашев був відзначений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України»[8]. У 2017 р. обраний академіком ГО "Академія наук вищої школи України" по відділенню фундаментальних проблем медицини".

Драннік Георгій Миколайович народився 16 березня 1941 року в м. Умані.

Після закінчення середньої школи в 1958 році поступив в Харківський медичний інститут, який закінчив з відзнакою в 1965 році.



Починаючи з 1968 року, вся подальша трудова й наукова діяльність Г.М. Дранніка пов'язана з НДІ урології і нефрології. Почавши з аспіранта, під керівництвом відомого патофізіолога професора О.В. Соколова Г.М. Драннік у 1972 році захистив кандидатську дисертацію, а в 1980 і докторську, в 1986 році отримав вчене звання професора і до цього дня очолює лабораторію імунології Інституту урології АМН України.



Обидві дисертації Г.М. Дранніка присвячені розробці проблем трансплантаційної імунології: вивченню імунних механізмів відторгнення, пошуку нових імуносупресивних препаратів, тощо. Результати наукових досліджень Г.М. Дранніка знайшли застосування в практиці: Г.М. Драннік став одним з творців нової служби в Україні – трансплантаційної імунології, брав участь в підготовці кадрів і відкритті центрів трансплантацій не тільки в Києві, але й у Львові, Донецьку, Запоріжжі та інших містах. Створив також наукову школу в області трансплантаційної імунології: під його керівництвом захищені чотири докторські і вісім кандидатських дисертацій з різних питань трансплантаційної імунології та імунонефрології.



З 1985 року Г.М. Драннік починає активно працювати над розвитком в Україні служби клінічної та лабораторної імунології. У 1987 році очолює створений вперше в Україні науково-дослідний центр клінічної імунології АМН і МОЗ України. З 1992 по 2004 рік є головним фахівцем МОЗ з питань клінічної та лабораторної імунології. За ці роки створена та упроваджена в практику охорони здоров'я служба клінічної імунології. В 1993 році МОЗ України затвердив нові медичні спеціальності для практичної охорони здоров'я: «лікар-імунолог клінічний» і «лікар-лаборант імунолог» на базі кваліфікаційних вимог, розроблених Г.М. Дранніком.



У квітні 1998 року за активної участі Дранніка Г.М. видається перший в Україні наказ №104 про створення служби клінічної імунології; 19 листопада 2002 року був виданий другий наказ МОЗ України (№422), в якому регламентовані подальші кроки з вдосконалення служби клінічної та лабораторної імунології в Україні. У підготовці матеріалів для цього наказу найважливішу роль зіграв Г.М. Драннік. Велику роль у створенні служби зіграла підготовлена ним програма «Захист і реабілітація населення України», що виграла конкурс програм ГКНТ (1992).



У 1998 році Г.М. Драннік проводить І Національний конгрес з імунології та алергології, на якому ухвалено рішення про створення Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (УТІАІ). Г.М. Драннік став його першим Президентом, а в 2002 році його одноголосно обрано на другий термін.



У тому ж році Г.М. Драннік заснував і став головним редактором першого в Україні спеціалізованого журналу «Імунологія і алергологія», який отримав статус ВАКівського і видається до цього дня.

У 2000 році під керівництвом Г.М. Дранніка вперше Українське Товариство (УТІАІ) стало колективним членом Європейської академії алергології та клінічної імунології.



З 1994 р. велику увагу Г.М. Драннік приділяє питанням викладання і безперервної медичної (професійного) освіти.

Професор Г.М. Драннік – засновник та перший керівник (з 1994 року) кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Багато уваги, особливо в перші роки створення кафедри, він приділив підготовці викладацьких кадрів, створенню клінічних баз та їх оснащенню, яке необхідне для викладацької, наукової та лікувальної діяльності кафедри. Під його керівництвом написані перші Програми викладання дисципліни, які постійно оновлюються. Написані перші навчальні посібники (1999, 2003, 2006) та перший підручник державною мовою (2006). З 1997 року в якості завідувача опорної кафедри брав участь у створенні кафедр (курсів) клінічної імунології та алергології практично в усіх вищих медичних закладах України. Він читає лекції з клінічної імунології та алергології студентам на 6-му курсі їх навчання, інтернам та слухачам ФПК, у 1998 році прочитав курс лекцій для викладачів НМУ.



Г.М. Драннік – лікар вищої категорії, виконує великий обсяг лікувально-консультативної роботи, консультує хворих, які направляються з усієї України. Систематично підвищує свою кваліфікацію, бере участь у роботі численних вітчизняних та міжнародних науково-практичних форумів.

На теперішній час Г.М. Драннік – доктор медичних наук, професор, професор кафедри клінічної імунології і алергології з секцією медичної генетики НМУ, завідуючий лабораторією імунології Інституту урології НАМН України, автор 3 підручників, 3 навчальних посібників, 15 монографій, більше 600 наукових робіт, 39 патентів, 10 авторських свідоцтв; під його керівництвом захищені 27 кандидатських і 9 докторських дисертацій; почесний президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації, Головний редактор журналу «Імунологія і алергологія», член Американського коледжу алергології, астми і імунології, член Американського товариства клінічної імунології, член Всесвітньої організації алергологів, член Європейської Асоціації Алергології та Клінічної Імунології; нагороджений знаком «відмінник охорони здоров'я» (1979); нагороджений почесною грамотою Президії НАМН України (2002); присвоєно звання Почесний професор Харківського державного медичного університету (2007); Міжнародний Біографічний центр «Marquis Who`s Who» (США) опублікував біографію Г.М. Дранніка в біографічному виданні «Хто є хто в медицині та охороні здоров'я » (2002-2003) і «Хто є хто в світі» (2004), також довідник IBC (Кембрідж, Англія, 2007) опублікував біографію Г.М.Дранніка. Біографія Г.М.Дранніка опубліковали Український біографічний щорічник «Імена України» (Київ, 2001) та біографічний довідник «Видатні вихованці харківської вищої медичної школи» (Київ, 2010).



Проф. Драннік Г.М. є членом двох Спеціалізованих Вчених рад (14.01.06 – урологія та 14.03.08 – імунологія та алергологія).



На цей час під керівництвом проф. Г.М.Дранніка підготовлено 11 докторів та 31 кандидатів медичних наук; він автор першого в Україні підручника українською мовою з клінічної імунології та алергології, 3 посібників, 10 монографій, біля 600 наукових статей, 11 авторських свідоцтв, 56 патентів.

Рішенням Комітету України з держпремій по науці та техніки від 05011.2018р. прийнято рішення присудити проф.. Дранніку Г.М. Держпремію України за роботу «Наукова розробка та впровадження персоніфікованого підходу до діагностики, лікування та профілактики імунозалежних захворювань».

Валентина Володимирівна Чоп'як (9 жовтня 1956, м. Луцьк, Україна) — український імунолог та алерголог, доктор медичних наук (1998), професор (2001). Завідувач кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1998—2015)[1], з 2014 року — проректор з наукової роботи ЛНМУ імені Данила Галицького[2], Головний позаштатний спеціаліст з питань алергології, імунології, клінічної імунології та лабораторної імунології МОЗ України[3] (2004), керівник Регіонального медичного центру клінічної імунології та алергології (1998), Голова Проблемної комісії НАМН України та МОЗ України «Клінічна імунологія та алергологія»[4] (2010), член Центральної атестаційної комісії МОЗ України (2008), член Центрального Формулярного комітету МОЗ України (2009) та консультант Державного експертного центру МОЗ України (2012), віце-президент Українського товариства імунології, алергології та імунореабілітації (2009), Заслужений лікар України (2006), «Заслужений професор» Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (2013), отримувала почесні грамоти Кабінету Міністрів України (2007), Міністерства охорони здоров'я України (2008, 2012), Міністерства освіти і науки (2011).

Наукова діяльність

До основних напрямків наукової діяльності професора В. В. Чоп'як належить вивчення імунологічних регуляторних механізмів розвитку та підходів до імунотерапії первинних та вторинних системних васкулітів[5] (розробка сучасної концепції клітинних та гуморальних імунологічних регуляторних механізмів розвитку системних васкулітів, функціональних взаємозв'язків ендотеліоцитів з нейтрофілами, моноцитами, лімфоцитами в експерименті та клініці системних васкулітів). На основі фундаментальних досліджень впливу імунотропних препаратів на експериментальні системні васкуліти, включаючи культури клітин — «ендотеліоцит-моноцит», «ендотеліоцит-лімфоцит», було впроваджено в клінічну практику високодозні схеми імуноглобулінотерапії, плацентарної протеїнотерапії, а також інших імунотропних препаратів (біофлаваноїди, пептиди, інтерферони, інтерфероногени) у лікуванні первинних та вторинних системних васкулітів. В. Чоп'як запропонувала введення нової класифікації системних васкулітів з урахуванням етіологічних, патогенетичних, морфологічних, клінічних та статистичних критеріїв (1981—2011).

Професору належить вагомий внесок у розробку та вивчення питання діагностики та лікування імунопатологічних синдромів: кріопатії[6], еозинофілії[7], імунодефіцитних порушень інфекційного генезу. Впроваджені в практичну медицину напрацювання з імунореабілітаційних заходів у пацієнтів на алергічні та автоімунні хвороби[8]. Серед наукових напрямків діяльності В. В. Чоп'як — напрацювання сучасних підходів до діагностики та лікування різних видів первинних та вторинних імунодефіцитів, алергічних хвороб, імунозалежних інфекцій, імуноопосередкованого непліддя[9]. Має близько 600 наукових і навчально-методичних праць, серед них 8 підручників, 15 монографій, 26 навчальних посібників, 17 патентів, 42 інформаційні листи.

Значну увагу приділяє вихованню наукових кадрів. Під керівництвом професора В. Чоп'як виконано 2 докторські та 16 кандидатських дисертацій, є керівником ще 4 кандидатських і 2 докторських дисертаційних робіт. Учні професора працюють провідними спеціалістами з питань алергології та імунології у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині. В. В. Чоп'як протягом 2008—2011 років керувала науково-дослідною темою МОЗ України «Алельний поліморфізм LMP-2 у пацієнтів на часторецидивуючий HSV1/2 з проявами системних васкулітів». Упродовж 2012—2016 років була співкерівником науково-дослідних робіт МОЗ України «Дослідження взаємозв'язку апоптозу нейтрофілів і фагоцитарнолімфоцитарних механізмів зі ступенем активності та клінічними проявами у хворих на системні захворювання сполучної тканини» та «З'ясування ролі гліканів поверхні клітини у модулюванні інфекцій адгенетно-інвазивними патогенами». Важливе місце посідають міжнародні наукові теми, які виконані у співкерівництві з Інститутом ревматології ПАН («Ранні імунологічні критерії діагностики аутоімунних захворювань сполучної тканини та вторинних системних васкулітів» (2005—2009) та Інститутом експериментальної терапії та імунології ПАН «Роль HLA-антигенів та KIR-рецепторів у формуванні чоловічого непліддя» (2012—2014). У 2015 році професор Чоп'як В. В. стала співдослідником у рамковій програмі Європейського Союзу «HORIZON 2020» у межах проекту «Pathogen and Graphen (PANG)».

В. В. Чоп'як провела науковий аналіз та розробила шляхи розвитку імунологічної служби в Україні, опрацювала ранні критерії виявлення імунодефіцитів на рівні первинної ланки надання медичної допомоги, підходи до національного реєстру імунодефіцитів у державі, впровадила уніфікацію карт аналізу імунологічних пацієнтів, займається розробленням комп'ютерних програм для статистичного опрацювання діяльності обласних служб з клінічної імунології, зокрема «Імуноскрін» та «Імунолаб». Однією з перших в Україні рекомендувала впровадження стандартів лікування, зокрема 20 протоколів з імунології (наказ МОЗ від 08.10.2007 року № 626 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим з імунними захворюваннями») та сучасних клінічних протоколів та національних настанов з діагностики та лікування в імунологічних та алергологічних хвороб — «Загальний варіабельний імунодефіцит» (наказ МОЗ від 20.01.2015 року № 22 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при загальноваріабельному (первинному) імунодефіциті»), «Саркоїдоз» (наказ МОЗ від 08.09.2014 року № 634 «Про затвердження та впровадження медикотехнологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при саркоїдозі»), «Медикаментозна алергія. Анафілаксія» (наказ МОЗ України від 30.12.2015 року № 916 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при медикаментозній алергії, включаючи анафілаксію»). Впроваджено МОЗ України 6 галузевих нововведень, 42 інформаційні листи, 17 методичних рекомендацій, 7 випусків державного формуляру (розділ «Імуномодулятори та протиалергічні засоби») за фахом «Клінічна імунологія» та «Алергологія».

В. В. Чоп'як — одина із засновників сучасної клінічної імунології в Україні. Під її керівництвом упроваджені високотехнологічні методи діагностики та лікування імунодефіцитних, алергічних, ревматологічних, кардіологічних, ендокринологічних та септичних пацієнтів За сприяння та підтримки Валентини Володимирівни у всіх регіонах України створені обласні імунологічні служби, введено в дію 3 регіональні та 12 обласних спеціалізованих центрів, відкриті імунологічні стаціонарні ліжка.

Міжнародна діяльність

В. В. Чоп'як — член Європейської академії з алергології та клінічної імунології (EAACI)[10] (2000), член Всесвітньої алергологічної організації (WAO) (2009), член Всесвітньої імунологічної організації (WIPO) (2010), член Польського товариства імунологів (2010), член Європейської федерації імунологічних товариств (EFIS) (2011), член Європейської асоціації зі стандартизації (EASI) (2012). Протягом 1982—1985 років перебувала на стажуванні в Москві (Російська Федерація), проходила також фахове стажування у Відні (Австрія, 1993 р.), Брюсселі (Бельгія, 1998 р.), Женеві (Швейцарія, 2012 р.) та Мадриді (Іспанія, 2015 р.) Професор В. В. Чоп'як є головним редактором фахового видання — збірника «Актуальні проблеми клінічної імунології та алергології» (Україна). Член редколегій та редакційних рад: «Імунологія та алергологія» (Україна), «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія» (Україна), «Астма та алергія» (Україна), «Таврійський медичний журнал», (Україна), «Практична медицина» (Україна), «Therapia», «CONSILIUM MEDICUM» тощо.

Нагороди та почесні звання

У 2006 році Указом президента України В. В. Чоп'як була відзначена почесним званням "Заслужений лікар України[11]. Нагороджена Почесними грамотами Кабінету Міністрів України (2007), Міністерства охорони здоров'я України (2008, 2012), Міністерства освіти і науки (2011). У 2013 році згідно з наказом ректора ЛНМУ імені Данила Галицького присвоєно почесне звання «Заслужений професор»[12] Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Завідувач кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики НМУ імені О.О.Богомольця



Курченко Андрій Ігорович 1988 р. з відзнакою закінчив Чернівецький медичний інститут за спеціальністю лікувальна справа. З 1988 по 1990 рр. – навчався в клінічній ординатурі, а з 1990 по 1993 в очній аспірантурі на кафедрі шкірних та венеричних хвороб при Київському державному інституті удосконалення лікарів (КДІУЛ). У 1993 році захистив кандидатську дисертацію. З 1993 року працював на посаді асистента кафедри шкірних та венеричних хвороб (КДІУЛ). З 1995 по 1997 роки займав посаду старшого наукового співробітника науково-дослідного центру (КДІУЛ). У 1996 проходить стажування у Великій Британії.

З 1997 році обіймав посаду асистента кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а з 2005 року, отримавши відповідне звання, працював на посаді доцента кафедри.

У 2008 році Андрій Ігорович Курченко захистив докторську дисертацію на тему "Атопічний дерматит: характеристика змін системного та локального імунітету". У 2012 р. Курченка Андрія Ігоровича було обрано за конкурсом на посаду завідувача кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики НМУ імені О.О.Богомольця.

У 2014 році було присвоєне вчене звання професор. Андрій Ігорович є співавтором 2 підручників 1 національного підручника і 2 навчальних посібників, 1 типової і 5 робочих навчальних програм, автор понад 250 наукових праць.



Має вищу фахову категорію з двох клінічних спеціальностей: «клінічна імунологія» та «алергологія». Заступник головного редактора фахового журналу «Імунологія та алергологія». Член двох спеціалізованих вчених рад за фахом імунологія та алергологія.

З 2012 року експерт Науково-експертної ради Державного експертного центру МОЗ України. Дійсний член Європейської та Американської академій алергології та клінічної імунології.

У 2011 році обраний віце-президентом Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (УТІАІ). З 2012 по 2014 роки Курченко Андрій Ігорович обіймав посаду завідуючого відділом аспірантури, а з 2015 року очолює апробаційну раду "Теоретична медицина" Національного медичного університету імені О.О.Богомольця та е членом науково – координаційної ради.

Координатор МОЗ України з питань клінічної алергології, віце-президент асоціації алергологів України та члена президії Української асоціації алергологів та імунологів, головний позаштатний алерголог м. Дніпропетровська, член Міжнародної асоціації Європейського респіраторного товариства та Європейської академії алергології та клінічної імунології, завідувач алергологічним відділенням КЗ «Дніпропетровське клінічне об'єднання швидкої медичної допомоги» ДОР» м. Дніпропетровська.

Лікар вищої категорії за спеціальністю «Алергологія».


Дисертація на здобуття наукового ступеня к.мед.н. «Ефективність використання інгакорту у хворих на бронхіальну астму)», 1996.

Дисертація на здобуття наукового ступеня д.мед.н. «Сучасні епідеміологічні, діагностичні, клініко-лабораторні аспекти полінозу та його імуно-терапевтичне лікування», 2012. (науковий консультант - ректор ДЗ «ДМА МОЗ України, академік НАМИ України, професор Г. В. Дзяк.

Автор більше 200 наукових робіт.



2003 р. - Національний член Європейського респіраторного союзу. Дійсний член Європейської академії алергології та клінічної імунології.

Нагороджена орденом "За заслуги" III ступеня, медаллю "За вірну службу рідному місту", "За розвиток регіону", грамотою МОЗ України.

Доктор медичних наук, професор кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології Національної медичної академії імені П.Л. Шупика



Бісюк Ю.А. в 2004 році закінчив з відзнакою Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського за спеціальністю «Лікувальна справа» та продовжив навчання в інтернатурі, яку закінчив в 2005 році та здобув кваліфікацію лікаря терапевта.

В 2004 році отримав членство в наступних професійних асоціаціях: Українське товариство фахівців з клінічної імунології та алергології, Європейська академія алергології і клінічної імунології, Американський коледж алергії, астми та імунології, Американська академія алергії, астми і імунології.

З 2005 асистент кафедри клінічної імунології і алергології, а з 2006 по 2010 асистент кафедри внутрішньої медицини №2 (відділ клінічної імунології і алергології) КДМУ імені С.І. Георгієвського. В 2007 році при науковій Раді Донецького національного медичного університету імені М. Горького успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Антиендотоксиновий імунітет у хворих на інфаркт міокарду» зі спеціальності 14.03.08 – імунологія та алергологія.

В 2008 році пройшов спеціалізацію з алергології, а в 2009 р. з клінічної імунології при ДонНМУ. В 2012 р. закінчив спеціалізацію з пульмонології при КДМУ імені С.І. Георгієвського.

В 2010 р. обраний на посаду доцента кафедри внутрішньої медицини №2 ДУ «КДМУ імені С.І. Георгієвського. З 2010 по 2014 роки займав посади доцента кафедри внутрішньої медицини №2 (відділ клінічної імунології і алергології), завідувача сектору по інноваційній та міжнародній діяльності, директора Центру клінічних та лабораторних досліджень та відповідального секретаря фахового видання «Таврійський медико-біологічний вісник» при ДУ «КДМУ імені С.І. Георгієвського».

З вересня 2014 по серпень 2018 року займав посаду доцента кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

В 2016 році при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця захистив дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеню доктора медичних наук «Клінічні, імунологічні та фармакогенетичні субтипи ендотоксинзалежного запалення у хворих на бронхіальну астму» зі спеціальності 14.03.08 – імунологія та алергологія.

Основний напрямок наукових досліджень пов'язаний з вивченням клінічних, генетичних та імунних механізмів патогенезу бронхіальної астми, атопічного дерматиту та алергічного контактного дерматиту. Автор більше 100 статей, співавтор 2 монографій. Нагороджений почесними грамотами МОЗ України та Ради міністрів Автономної республіки Крим.

З вересня 2018 року – професор кафедри клінічної, лабораторної імунології та алергології Національної медичної академії імені П.Л. Шупика.

З жовтня 2018 року член президії міжнародної асоціації з астми "Interasma"